Український фольклор: колядки та щедрівки

Колядки та щедрівки беруть свій початок ще із язичницьких часів і пов’язанні із днем зимового сонцестояння, який у наших предків знаменував силу сонця, перемогу світла над темрявою, пробудженням природи. Цей день – свято для наших пращурів, обов’язково супроводжувався різноманітними обрядами, піснями, ритуалами і, звичайно ж, піснями – побажаннями, які ми знаємо як колядки та щедрівки.

День зимового сонцестояння в давнину називали святом Коляди. Існує чудово легенда, яка розповідає про те, як саме в цей день змій Коротун з’їдає сонце, а всесильна Коляда народжує нове сонечко – маленького Божича. Співами та обрядами люди проганяли змія, а потім, тільки сходила Зоря, ходили від двору до двору, сповіщаючи про народження нового сонця і таке «сонце» колядники носили із собою. Ця традиція збереглася й донині.

Колядки та щедрівки – це не просто святковий обряд, не просто пісні, це – шалена енергетика, яка передається з покоління в покоління. Дуже тішить той факт, що сьогодні призабуті народні звичаї та обряди повертаються із забуття та отримують нове життя. Давайте не забувати те, що саме ідентифікую нашу культуру, нашу націю!

Зірка засіяла в небі України


(історична колядка)

Зірка засіяла в небі України,
Довгожданну волю принесла.
Це нам подарунок Божої Дитини,
Це Господня ласка нам зійшла.

Висихають сльози Матері Вкраїни,
Вже не чути стогону землі.
Поклонімся щиро всі Божій Родині,
Що пропала нечисть десь в імлі.

Ненько Україно, повернись до Бога,
Свій народ до Нього поверни.
І зло не досягне нашого порога,
Він заступить край наш від біди.

О Ісусе милий, молиться Вкраїна,
Найщирішу вдячність воздає.
О Дитятко Боже, як Бог і людина
Їй благословення дай Своє.


Щойно на небі сходила Зоря, колядники ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою («різдвяна зірка»). Ця традиція збереглася й до сьогодні. Заходили у двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.

Згодом, із запровадженням на Русі християнської релігії як державної обряд колядування був пристосований до святкування Різдва Христового. Священики й ченці створили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та ін. У колядках, за традицією, вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідною театралізованою виставою, танцями, музикою. Колядували групами, попередньо розподіливши обов'язки: отаман «береза», «звіздар», «міхоноша» та «ряджені».

Список колядок і щедрівок включає найяскравіші пісні різдвяно-новорічного циклу, зокрема шедевр Миколи Леонтовича «Щедрик», найпопулярніші колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Небо і земля нині торжествують», «Нова радість стала», найпомітніші зразки автентичного виконання «В неділю рано», «Ой, як же було ізпрежди віка», «Ой, там під горею церковка стоїть», «Та вой д' цему дому та і д' веселому» і найкращі авторські колядки Остапа Нижанківського «Бог ся рождає» і «Во Вифлеємі нині новина», Богдана-Ігоря Антонича «Народився Бог на санях», Ганни Гаврилець «Ой, питалася княжа корона» тощо.

Читать другие новости бюро переводов.